Костянтин Мазніченко


Рік тому почалось нове життя. Життя в русі трансформації найбільшої муніципальної транспортної компанії країни. Контролер-касир, менеджер зв'язків з громадськістю, начальник відділу інформаційних технологій та комунікацій. Три перші кар'єрні сходинки, три рівні, три можливості змінити на краще компанію, в якій працюєш...

Отже, про останні найбільш вагомі здобутки і поговоримо.

19 років, освіта менеджера з організації обслуговування на транспорті, улюблена справа і безліч ідей – ось так починався шлях на посаді начальника відділу. Усвідомлення себе як керівника і вагомої людини дає поштовх не просто працювати по 8 годин, а й змінювати… змінювати 24/7.

Почав із фото. Здавалося б, що можна змінити тут за допомогою фотографії? Про стилізовані корпоративні фото підрозділів компанії, портрети працівників в роботі, якісні знімки рухомого складу та виробничих приміщень раніше тут і не чули. Публікації фотографій з інтернету, різної якості, авторів, яких навіть не запитували про можливість використання їх матеріалу, – для нас стало просто табу. На щастя, вже сьогодні наша компанія має пристойну базу власних фото, які побудовані на принципах якості та актуальності.

На черзі - шліфування роботи вже оновленого Контакт-центру: більше ніяких зошитів, наше «ні!» - дублюванню звернень в кількох екземплярах по окремих стосах папок, як це було до нас, відправленню численних листів по підрозділах, де в свою чергу тобі щедро нароблять ще декілька копій та службових записок, аби тільки показово нібито «розібратися в ситуації» і надіслати тобі оце все в якості зворотної відповіді у конверті голубом - тидищ! Більше ніколи…

Тому тепер у нас все – онлайн: зручно, сучасно, ефективно. Для комфорту розроблені окремі програми, електронні документи, таблиці для внутрішнього користування та шаблони з мемо для менеджерів-новачків, наприклад, які щойно долучилися до команди трансформації компанії.

Далі – масштабніше. Напевно кожен хоч раз у житті бачив ці горе-наліпки в кабінах водіїв та за їх межами на кшталт - «еду как могу», «ты извини если чё» (зазвичай фантазія народної творчості необмежена, давайте чесно…), або ж, наприклад, - вбрану панель керування у домашні шторки чи коврики з кухні, кого як накриє… Смаки в екіпажів були різні, вбережи Боже, як кажуть, головне – хоч би не забувати прати декор, але ж…забували.

Отож, питання: як побудували імідж компанії, досягти візуальної довершеності із такими десятками років запущеними «дано»? Адже найперше, що побачить наш пасажир – це вигляд транспорту, його чистоту та охайність.

І вирок був очевидний: повернути вигляд рухомого складу до заводського та залишити виключно те, що дійсно потрібне в роботі за інструкцією, має охайний презентабельний вигляд.

Зараз, коли добігає кінця рік моєї роботи в хвилі трансформації компанії, я можу сказати, що опір змінам старої системи більшості працівників був просто шалений (нагадаю, що середній вік десятитисячного підприємства – це 55+…). Ми пройшли шлях від пліток до особистих погроз розправою. Чимала кількість людей відмовилася від спілкування і навіть дружби… як тільки моя робота і цілі стали на заваді їх старого звичного перебування в компанії. Виявилося, що зміни для декого – це найстрашніше. Я щиро дякую тим, хто залишився і у своїх відвертих роздумах апелював передусім фактами й аргументами. Думаю, все - на краще.

Якісно трансформувати компанію можна лише почавши з себе. Чесність, професіоналізм, справедливість і любов до своєї роботи – мої сталі принципи, це моє свідоме рішення – так починається, триває і завершується кожен мій день – 24/7.